Воєнний конфлікт в Ірані спровокував справжній шторм на ринку критичної сировини. Головним ударом стала фактична блокада судноплавства в Ормузькій протоці, що призвело до гострого дефіциту сірки. Цей ресурс є фундаментальним для глобальної економіки, адже без нього неможливо виробляти сучасні мікрочипи, металургійну продукцію та сільськогосподарські добрива.
Стрімке подорожчання сировини чітко вказує на те, що наслідки іранської війни вийшли далеко за межі енергетичного сектору. Логістичний колапс у протоці відрізав світ від ключових джерел постачання, створюючи ефект доміно для багатьох галузей промисловості.
Рекордні ціни та дефіцит ресурсів
Країни Перської затоки відіграють вирішальну роль на ринку, забезпечуючи 45% світового експорту сірки, яку отримують як побічний продукт під час переробки газу та нафти. Через неможливість безпечного транспортування вартість ресурсу в Китаї — головному світовому споживачі — злетіла на 15%. Наразі ціна за одну тонну сягнула позначки у 672 долари. За попередніми підрахунками, проблеми з логістикою вже зачепили понад 44 тисячі компаній, причому найбільш критична ситуація спостерігається в Індії та Китаї.
«Вплив перебоїв на водному шляху поширюється на різні галузі, причому й без того напружені ланцюги постачань стикаються з найбільшою загрозою від часів пандемії Covid-19», — зазначає видання.
Криза поглиблюється хаосом на ринку фрахту. Навіть нафтопереробні підприємства поза зоною конфлікту, які мають достатні запаси сірки, стикаються з неможливістю зафрахтувати судна для доставки продукції замовникам.
Криза у виробництві напівпровідників та агросекторі
Брак сировини створює екзистенційну загрозу для технологічного сектору, оскільки сірчана кислота є незамінною для очищення кремнієвих пластин під час створення мікрочипів. Ситуацію ускладнює залежність від інших рідкісних ресурсів регіону:
- Катар постачає третину всього світового гелію;
- Ізраїль забезпечує 99% потреб Південної Кореї в бромі.
Не менш тривожна ситуація в металургії. Сірчана кислота необхідна для вилуговування нікелю, міді та урану. За оцінками ринкових аналітиків, запасів сировини на деяких мідних заводах вистачить лише на кілька тижнів роботи.
Найважчим випробуванням нинішня криза стане для виробників добрив, які формують близько 60% глобального попиту на сірку. Такі країни як Китай, Марокко та Індонезія імпортують половину необхідного обсягу саме з Близького Сходу. На тлі наближення посівної кампанії виникли серйозні ризики для продовольчої безпеки. Вартість карбаміду вже продемонструвала аномальне зростання на 45%, піднявшись до 700 доларів за тонну.


