Для ветерана Ярослава Туріва шлях з Івано-Франківщини до Миколаєва став не просто зміною місця проживання, а початком нового творчого етапу. Сьогодні він працює художником-бутафором у Миколаївському академічному художньому драматичному театрі, де створює декорації та паралельно готує масштабний мистецький проєкт. Протягом п’яти останніх місяців Ярослав працює над серією графічних портретів, які планує показати містянам влітку 2026 року.
Ярослав Турів пройшов шлях від учасника Майдану до військовослужбовця Збройних сил України, де захищав країну з 2014 року. У 2023 році разом із дружиною Анною він перебрався на південь. Рішення про переїзд було зумовлене професійним пошуком дружини, яка мріяла про акторську кар’єру.
Анна проходила численні конкурси в різних обласних центрах, поки не отримала запрошення до Миколаєва. Оскільки театру якраз був потрібен фахівець художнього цеху, Ярослав ідеально доповнив колектив закладу.
У своїй творчості митець не обмежує себе одним напрямком. Він зізнається у любові до авангарду, станкового живопису, абстракції та сентиментального мистецтва.
“У мене ще десь там живе надія, що от я такий мудрий — візьму і придумаю новий стиль, якого ще ніхто не придумав. У митця повинне бути таке прагнення. Скоріше за все, воно абсолютно марне, але я дуже цього хочу”, — ділиться думками Турів.
Особливе місце в його доробку займає полотно “Пан Коцький”. Цю роботу художник створював упродовж п’яти років — розпочав ще до знайомства з майбутньою дружиною, а завершив уже в шлюбі. Картина виконана у змішаній техніці, що поєднує народний наїв та елементи академізму.
Сюжет твору багатошаровий: під кущем винограду метушаться миші, на яких ніхто не зважає, а на першому плані зайняті своїми справами мурахи. Кожна деталь тут має своє сенсове навантаження.
Зараз основна увага Ярослава зосереджена на графіці. Найважчим етапом у створенні портрета він вважає передачу внутрішнього характеру людини. Процес вимагає максимальної концентрації — автор часто починає роботу з маленького ескізу в блокноті, а якщо результат не подобається, без жалю нищить аркуш і береться за справу знову.
Символіка для Туріва є базовим елементом творчості. Він цінує метафоричність, яка змушує глядача замислитися та аналізувати побачене.
Головною музою Ярослава залишається його дружина. Саме вона — єдина модель, яку він може малювати з натури, адже працює художник досить повільно. Створення одного портрета забирає від 17 до 20 годин, а іноді й більше. У вільний від роботи час він здатний присвячувати малюванню по вісім годин поспіль.
Будні художника проходять у театральному художньому цеху. Робота над декораціями вимагає неабиякої винахідливості, коли потрібно втілити в життя задум режисера чи художника вистави.
Яскравим прикладом такої майстерності став муляж дерева для вистави “Катерина”. Створена Ярославом квітуча вишня виглядає настільки реалістично, що її важко відрізнити від справжньої.
Особливості творчого процесу в театральному цеху
- Постійна підтримка колег у будь-яких мистецьких починаннях.
- Максимальний прояв креативу при вирішенні технічних завдань.
- Швидка реалізація складних візуальних об’єктів для сцени.
Нещодавно митець завершив одну з найбільш емоційно складних робіт — портрет загиблого побратима. Замовлення надійшло від брата полеглого воїна та його куми. Ярослав виконував роботу безкоштовно, зі сльозами на очах, згадуючи товариша як неймовірно добру та світлу людину.
Досвід мобілізації та війни докорінно змінив світосприйняття Ярослава. Він зізнається, що тепер гостро відчуває цінність кожної миті та не бажає витрачати час на речі, які не приносять радості або засмучують.
Зараз ветеран живе за принципом “треба жити зараз”. Головною метою на найближче майбутнє є підготовка виставки, де він представить понад сотню графічних портретів своїх колег по цеху та сцені.
