Калуська громада отримала сумну звістку про загибель захисника Владислава Дигалюка. Йому було 30 років. Життя цього щирого, працьовитого й відданого Україні чоловіка обірвалося 1 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Владислав народився 8 квітня 1995 року в місті Тальне на Черкащині. Освіту здобував у Тальнівській школі №2, а згодом – у Тальянківському агротехнічному фаховому коледжі, де отримав фах у сфері ремонту газових котлів. У 2018 році переїхав до Калуша, де працював у «Івано-Франківськгазі» слюсарем з експлуатації й ремонту газорегуляторного обладнання.
У Калуші він зустрів своє кохання — Оксану. У листопаді 2019 року вони одружилися, а в лютому 2021-го в родині народилася донечка Настя. Владислав був турботливим чоловіком, люблячим батьком, щирою і світлою людиною. Саме з цієї мирної професії, з мирного життя, його призвали до лав ЗСУ у січні 2023 року.
На фронті Владислав служив водієм-сапером у складі інженерно-саперного взводу. Його відповідальність і сумлінність були неодноразово відзначені нагородами — грамотами за вірність присязі, мужність і самовідданість, медалями «Ветеран війни» та «За відвагу та честь героям України».
Фатальний день настав 1 травня 2025 року. Близько 17:00, під час інженерної розвідки з метою встановлення невибухових загороджень біля взводного опорного пункту, Владислав підірвався на вибуховому пристрої. Його життя обірвалося в бою – за свободу, за безпеку, за рідну землю.
“Владислав був світлою людиною — добрий, щирий, завжди усміхнений, з відкритим серцем. Найбільше у світі він любив свою дружину Оксану й маленьку донечку Настю, тата, брата і маму, якій повсякчас повторював: ‘Не переживай, все буде добре!'”
Героя поховають у його рідному місті на Черкащині. Вся Калуська громада схиляє голови перед подвигом Владислава Дигалюка й висловлює щирі співчуття його рідним і близьким.
