В Івано-Франківську вшанували пам’ять двох захисників України — Руслана Ганущака та Ігоря Фільварка. На фасадах навчальних закладів, де вони навчалися, відкрили меморіальні дошки, присвячені їхній мужності, життю та подвигу. Обидва воїни загинули у війні проти російських окупантів, залишивши по собі історії, які надихають і зворушують.
Руслан Ганущак був відомим документалістом, автором кількох фільмів про події Революції гідності, зокрема стрічки «Україна. Майдан. Перезавантаження». Також він долучився як оператор-аматор до створення знаменитого фільму «Зима у вогні». У січні 2014 року під час зйомок боїв на Грушевського отримав поранення від вибуху світлошумової гранати. Всі відзняті матеріали Руслан передав Генеральній прокуратурі — вони стали доказами у справах щодо злочинів проти учасників Майдану.
У 2014 році Руслан став бійцем батальйону «Азов» і почав документувати війну на Донбасі. Його камера зафіксувала злочини російських військових у Широкиному, Бердянському, Гранітному, Лебединському та Мар’їнці. Після початку повномасштабного вторгнення він працював військовим оператором і кореспондентом на Чернігівщині та Київщині, не раз потрапляв під обстріли. Згодом приєднався до 92-ї механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка, де служив водієм «Хамві» у підрозділі ударних дронів. Загинув 11 січня 2025 року під час бойових дій у Курській області.
Дружина Руслана, Олександра Кодак, згадує, що чоловік був людиною великої душі, таланту й відданості.
«Він був майстром на всі руки, завжди прагнув знати більше, розуміти світ і допомагати іншим. Часто казав: “Ти ж розумієш, що я можу не повернутися”. Але він не міг інакше — захист був для нього найвищим покликанням. Він жив справжнім життям, наповненим дією і любов’ю», — розповіла дружина.
Побратим і ветеран війни Віталій Владковський називає Руслана прикладом справжнього Героя, який не стояв осторонь, а завжди був у найгарячіших точках.
«Руслан допомагав усім, хто звертався, знімав правду війни, робив навіть стежки в горах, щоб людям було легше ходити. Він жив для України, і його ім’я має залишитися в нашій пам’яті назавжди», — сказав Владковський.
Ігор Фільварок — ще один Герой, чия пам’ять увіковічнили у Франківську. У 2014–2015 роках він воював у зоні АТО, вийшов із Дебальцевого майже без сил, отримав відзнаку УБД. Після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав Національної гвардії України.
Протягом трьох років служби Ігор ніс варту з охорони стратегічних об’єктів, неодноразово виїжджав на бойові завдання на Донеччину. 27 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання він загинув внаслідок удару ворожого дрона. Його тіло побратими змогли забрати лише 25 березня, а 31 березня Героя поховали на Алеї Слави у селі Чукалівка.
Його дружина Ірина згадує чоловіка як відданого батька, щирого й справедливого чоловіка, який завжди підтримував друзів і ніколи не боявся висловлювати свою думку.
«Він казав: “Іро, їду на бойове, не буде зв’язку, але знай — я вас люблю”. Я відчула, що це востаннє. Він був людиною честі, яку поважали всі», — розповіла жінка.
Побратим Ігоря, Олег Горбань, пригадує, що Герой до останнього думав про родину й Батьківщину.
«Він міг звільнитися, але не зробив цього. Залишився зі своїм підрозділом, бо був вірним присязі. Він любив свою Україну — і віддав за неї життя», — сказав військовий.
Відкриття меморіальних дощок у пам’ять про Руслана Ганущака та Ігоря Фільварка стало знаком вдячності й шани. Їхні історії — це свідчення сили духу, відваги та любові до України, яку вони боронили до останнього подиху.
