1 листопада у житловому масиві Підгірки в Калуші біля Символічної могили борцям за волю і незалежність України відбулися урочистості, присвячені 107-й річниці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Захід об’єднав громаду, ветеранів, представників влади та духовенства, які вшанували пам’ять усіх, хто віддав життя за українську державність.
На осінньому погожому повітрі відбулося віче під назвою «Щораз вертається річниця, велика й славна — Листопад», яке організував комунальний заклад «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради». Присутні згадали події 1918 року, коли у Львові постала ЗУНР — перша спроба відновлення української державності у ХХ столітті.
Панахиду за упокій усіх, хто споконвіку боровся за волю України, а також за воїнів, які загинули у сучасній російсько-українській війні, відправив місцевий священник о. Михайло Бойчук. У молитві пролунали імена полеглих героїв різних епох, що символічно з’єднало минуле й теперішнє покоління борців.
Після спільної молитви виступили керуючий справами Калуської міської ради Олег Савка та священник о. Михайло Бойчук. Вони наголосили на важливості збереження історичної пам’яті, адже уроки минулого мають допомагати суспільству робити правильні висновки і зберігати єдність у боротьбі за незалежність.
Особливого символізму цьогорічному вічу додав ще один ювілей — 35 років від першого зібрання біля відновленої Могили борцям за волю України в Підгірках. Саме 1 листопада 1989 року тут уперше відбулося вшанування Листопадового зриву — події, що стала важливим кроком до національного пробудження кінця 80-х.
Організатори нагадали, що Листопадовий чин 1918 року став визначальною сторінкою в історії Західної України, а його події на Калущині збереглися завдяки свідченням очевидців. Найповніше про них написав учасник повстання Богдан Лучаковський у своїх спогадах «Калуш і Калущина у Листопадові дні 1918 р.». У книзі він описав, як українські патріоти взяли під контроль ключові адміністративні установи міста та встановили українську владу.
Серед інших важливих історичних джерел — спогади О. Ткачука та О. Мікули, опубліковані у львівській газеті «Літопис Червоної Калини» у 1936 році. Це видання в міжвоєнний час відігравало значну роль у збереженні пам’яті про визвольні змагання 1917–1921 років, зокрема й про події створення ЗУНР.
Також джерелом знань про діяльність українських діячів у той період є газета «Голос Калуша», редактором якої був Михайло Струтинський. На її сторінках регулярно друкувалися повідомлення про суспільно-політичне життя краю, включно з діяльністю місцевої влади періоду ЗУНР.
Представники калуської громади зазначають, що традиція листопадових віч у Підгірках стала частиною місцевої історії та духовного життя. Щороку вона збирає старших і молодших, щоб разом згадати тих, хто захищав українську землю у різні часи. Цьогорічне віче також присвятили сучасним воїнам, які продовжують боротьбу за свободу країни.
«Це не просто історична дата, — підкреслив Олег Савка. — Це нагадування, що незалежність не дається раз і назавжди. Ми повинні пам’ятати, за що загинули наші предки, і відстоювати державу сьогодні».
Завершилося віче спільним виконанням державного гімну та покладанням квітів до Символічної могили борцям за волю і незалежність України. Калушани схилили голови перед подвигом тих, хто віддав життя за свободу, і пообіцяли продовжувати цю справу на своїх місцях — у громадах, на роботі, у служінні державі.
Докладніше про події Листопадового повстання 1918 року на Калущині можна прочитати у дослідженні краєзнавця Олега Відливаного, який вивчає архівні документи та спогади учасників тих днів, щоб зберегти пам’ять про героїв, які виборювали українську державність.
