Івано-Франківський драмтеатр готує прем’єру вистави “Яків” – історичної драми про людину, яка всупереч системі рятувала селян під час Голодомору. Показ відбудеться 22 листопада і матиме благодійну мету: збір коштів для українських саперів.
Прем’єра приурочена до Дня пам’яті жертв Голодомору. Постановка режисерки Вікторії Трофіменко розповідає про Якова Дробота – голову колгоспу з Черкащини, який у 1932 – 1933 роках таємно забезпечував селян їжею, рятуючи їх від смерті. В основу лягли архівні документи та свідчення, які творча команда вивчала кілька років.
Режисерка наголошує, що прагнула показати не лише трагедію епохи, а й моральні вибори людей у нелюдських обставинах.
“Хочу, щоб ми зрозуміли: а якби я був у тій ситуації, то як би повівся? Люди робили свої вибори у страшних жорнах історії. І мені здається, це – архіважливо”, – зазначає Вікторія Трофіменко.
Процес роботи над виставою, за словами режисерки, вимагав детального вивчення історичних джерел. Вона консультувалася з науковцями, переглядала архіви 1928 – 1933 років, щоб уникнути поверховості й побудувати достовірну сценічну реальність.
Головний герой “Якова” у виконанні Андрія Мельника проходить шлях від фанатичної віри в радянську ідеологію до розуміння трагедії, у якій опинилися його односельці. Актор каже, що для нього найважливішим стало передати внутрішнє прозріння персонажа.
“Це момент, коли людина визнає помилки і шукає вихід, навіть якщо це суперечить системі, якій вона служила”, – говорить Андрій Мельник.
Актор також підкреслює, що історія Голодомору все ще недостатньо відома світові, а сцена може стати майданчиком для її глибшого усвідомлення.
Генеральний директор і художній керівник театру Ростислав Держипільський переконаний, що осмислення пережитого – необхідний крок для подолання поколінної травми.
“Ми маємо знати, що і чому відбулося. Тільки тоді можемо викреслити це зі свідомості і не допустити повторення. У найтрагічніших ситуаціях потрібно вміти згуртовуватися”, – каже він.
Особливо емоційним для команди став сюжет, у якому героїня акторки Галини Баранкевич переживає один з найжахливіших вимірів голоду.
“У таких виставах ти виконуєш не роль – ти виконуєш місію. Це моя данина пам’яті тим, хто пройшов через ці страшні страждання”, – розповідає акторка.
Для постановки створили понад сотню костюмів. Художниця Олена Андрійчук зазначає, що кожен образ максимально наближений до реалій початку 1930-х років. У виставі задіяно й багато дітей та студентів, що робить картину села більш правдивою.
Окремий вимір проєкту – благодійність. Театр разом з фондом Сергія Притули збирає 200 тисяч гривень на потреби саперів, які працюють на деокупованих територіях. Глядачів також заохочують долучатися через благодійні розіграші.
“Серед тих, хто задонатить від 500 гривень, ми розігруємо запрошення на виставу та афішу з автографами акторів. Наступні покази вже готуються, тому збір триватиме й надалі”, – пояснює керівниця відділу комунікацій театру Юлія Рій.
Прем’єра “Якова” обіцяє стати не лише мистецькою подією, а й важливим нагадуванням про людську відвагу, пам’ять і здатність об’єднуватися перед лицем трагедії.
