5 грудня в церковному календарі вшановують преподобного Саву Освяченого. В українській традиції ця дата набула особливого, майже містичного змісту. День, який водночас боялися й поважали.
У народі його знали під кількома назвами – Савин день, Сава, Сава з салом. Вірили, що будь-яка необережна дія цього дня може обернутися негараздами. Тому господарські клопоти відкладали. Навіть слово зле намагалися не сказати.
Саву в уявленні предків пов’язували ще й із різкими зимовими змінами. Його називали Сальником – тим, хто спершу сковує землю морозом, а згодом швидко розтоплює сніг відлигою. Саме тому на подвір’ї інколи спеціально виливали калюжі – мовляв, нехай Сава спершу заморозить, а потім розсілить сніг.
Здавалося б, простий зимовий день. Але страх у ньому був окремий.
За повір’ями, саме 5 грудня землею ходить зимовий дух – високий, сивобородий дід. Він залишає візерунки на шибках. Коли тупотить – у лісі здіймається шум. Коли кричить – сипле сніг. Людей він нібито міг заманити в хащі й заморозити. Тому вікна намагалися лишній раз не виглядати. Із дому не виходили без потреби. Лягали спати раніше.
Натомість радили молитися та говорити про духовне. Вірили, що це тішить святого Саву і захищає дім.
Монета під подушкою – на достаток
Савин день мав і свою світлішу, обрядову сторону. Саме цього дня дівчата бралися за вишивання рушників до майбутнього весілля. Вважалося: чим швидше буде готовий рушник, тим ближче прийде суджений. Полотно для таких рушників матері готували заздалегідь.
Окреме місце займав обряд на вроду. Жінки ще до світанку йшли по чистий, нетоптаний сніг, несли його в дім і промовляли слова-заклинання:
“Снігом Сава ходив, мені красу приносив. Щоб були щічки рум’яні, а губки червоні, щоб коса була густа, а фігура лита.”
Коли сніг танув, талою водою вмивали обличчя й злегка збризкували тіло. Після цього витиралися новим білим рушником і спали на ньому три ночі поспіль. Потім рушник ховали від сторонніх очей.
Була й інша прикмета, простіша, але дуже популярна. Під подушку на ніч клали монету. Вірили, що разом зі сном у дім прийде достаток.
Що не радили робити 5 грудня
Церква в цей день застерігає від усього, що руйнує людські стосунки та душевний спокій. Народні заборони лише підсилювали ці настанови.
- не можна сваритися, лаятися, поширювати плітки
- не варто проявляти жадібність і заздрість
- не відмовляли тим, хто просить допомоги
- не починали нових справ
Особливий наголос робили на чоловіках: вірили, що почате 5 грудня не дасть бажаного результату.
Савин день у народній уяві був межею. Межею між спокоєм і небезпекою, холодом і відлигою, страхом і надією. Тому його не намагалися змінити. Його проживали тихо.
