Музей мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську отримав один із найвищих рівнів міжнародного захисту – об’єкт внесли до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом ЮНЕСКО.
Йдеться про будівлю колишнього колегіального костелу XVII століття на площі Шептицького – пам’ятку національного значення, у якій нині зберігається майже 14 тисяч музейних експонатів.
Захист музейних експонатів під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну
Війна змусила музей працювати в умовах суворої безпеки. Увесь цінний фонд після початку повномасштабного вторгнення довелося терміново ховати. І діяти швидко.
За словами директора музею Василя Романця, віконні та дверні прорізи укріпили оцинкованим металом. Постійні експозиції демонтували. Кожен твір мистецтва загорнули у спеціальні бар’єри, що захищають від вогню й води.
“Ми всі віконні й дверні отвори окували оцинкованим металом, щоб вибухова хвиля не пошкодила будівлю зсередини. Саму експозицію ми демонтували. Кожну роботу загорнули у захисні бар’єри. Як могли – так і сховали”, – пояснив Василь Романець.
Фонд музею активно поповнювався й у складні роки. Близько 1500 творів додали завдяки даруванням, відчуженням та підтримці меценатів. Частина митців залишала свої роботи після виставок. Так, художник Василь Красьоха передав музею 60 робіт.
Найцінніші реліквії колекції – скульптури Йогана-Ґеорґа Пінзеля. У 2024 році частину цих робіт тимчасово вивозили на експонування до Польщі, у Вавель.
“Ми відправляли Пінзеля на кілька місяців за кордон, зокрема й з міркувань безпеки – щоб у разі обстрілів він був хоча б «в евакуації». Твори вже повернулися в Україну, але з безпекових причин не можу сказати, де вони зараз перебувають”, – зазначив директор музею.
Що означає посилений захист ЮНЕСКО для Музею мистецтв Прикарпаття
Новий статус – це не лише символічне визнання. Це й відчутні практичні перспективи. Передусім – увага іноземної аудиторії.
Як наголошує керівник закладу, для туристів і міжнародних інституцій маркування ЮНЕСКО працює як потужний орієнтир. Те, що перебуває у списку, автоматично привертає інтерес.
“Іноземці на це дуже звертають увагу. Що входить в ЮНЕСКО – їм цікаво автоматично. Це великий крок для популяризації нашого музею”, – зазначив Василь Романець.
Ще один важливий аспект – фінансування. Музей планує знову подаватися на європейські гранти для реставрації будівлі, яка нині перебуває в аварійному стані.
“Одна частина споруди відколюється. Потрібен серйозний ремонт. Раніше ми пробували подаватися на грант, але перевагу надали установі з країни ЄС. Тепер наші шанси вищі”, – пояснив директор.
Що відомо про Музей мистецтв Прикарпаття
Музей відкрили у 1980 році в приміщенні колишнього барокового Колегіального костелу непорочного зачаття Діви Марії XVII століття. У минулому тут була усипальниця роду Потоцьких – засновників Станиславова.
Колекція охоплює галицький іконопис, барокову скульптуру, українське й закордонне образотворче мистецтво, декоративно-ужиткові твори. Окрема гордість – скульптури Пінзеля, зокрема три фрагментарно вцілілі “ангели-путо” з костелу в Городенці. У 2012 – 2013 роках їх експонували в Луврі.
Музей давно став активним культурним майданчиком. Тут відбувалися міжнародні виставки “Імпреза”, пленери, публічні події. Найбільш відвідуваною в історії стала експозиція “Справжній Шевченко” у 2021 році.
За понад місяць роботи тоді провели 420 екскурсій і прийняли понад 19 тисяч відвідувачів.
Філіал музею працює у Рогатині, в церкві Святого Духа 1598 року, яка також входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Посилений захист культурного об’єкта ЮНЕСКО – що це означає
Рішення про внесення Музею мистецтв Прикарпаття до Міжнародного списку ухвалили 4 грудня 2025 року на XX засіданні Комітету ЮНЕСКО із захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту.
Загалом до переліку тоді включили 19 українських об’єктів. Станом на грудень 2025 року під посиленим захистом уже перебувають 46 українських культурних локацій.
Посилений захист – це найвищий рівень міжнародно-правової охорони, передбачений Другим протоколом до Гаазької конвенції 1954 року. Україна приєдналася до першого протоколу ще у 1956 році, до другого – у 2020 році.
Об’єкти, які отримують такий статус, мають відповідати чітким вимогам:
- виняткове значення для людства
- наявність охоронного статусу на національному рівні
- відсутність використання для військових цілей
Головна мета цього статусу – забезпечити повний і ефективний захист культурних цінностей під час міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів.
Для Івано-Франківська це не просто новий рядок у списках ЮНЕСКО. Це міжнародне визнання. І додатковий щит для того, що не має ціни – культурної пам’яті.
