Під стінами одного з найдавніших храмів Івано-Франківська відкривається простір, про який десятиліттями знали лише з припущень. Дослідники вже кілька днів працюють у підземеллях Вірменської церкви, поступово розчищаючи крипти та фіксуючи сліди різних історичних епох.
Перший спуск у підземні приміщення собору Покрови Пресвятої Богородиці відбувся 12 грудня 2025 року. До робіт долучилися працівники комунального підприємства “Пам’ять”, науковці Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України та фахівці з охорони культурної спадщини міськради. Станом на 17 грудня дослідження тривають.
Те, що відкривається під храмом, виявилося складнішим за уявлення, які існували раніше. Дослідникам уже доступні чотири окремі підземні камери, а креслення першого поверху собору вказують на можливу наявність ще одного приміщення.
Частина крипт зазнала серйозних змін у XX столітті. У підземеллях знайшли демонтовані елементи храму та будівельне сміття, яким, ймовірно, у радянський період навмисне засипали простір.
Директор КП “Пам’ять” Василь Тимків пояснює, що друга підземна кімната мала чітке функціональне призначення.
“Друга підземна кімната використовувалася для поховань. Далі — прохід до центральної крипти, яка є найбільшою за розмірами. Вона має форму видовженого прямокутника, і більша її частина засипана будівельним сміттям. Так само є дещо зруйновані проходи. Вочевидь, тут не було якогось такого пішого переходу. Напевно, це були звичайні аркові віконечка між кімнатами”, — каже він.
Храм збудували у середині XVIII століття, у часи, коли Станиславів ще був укріпленим містом-фортецею. Після Першої світової війни будівля зазнала значних ушкоджень від артилерійських обстрілів, тож собор перебудували разом із підземними приміщеннями. У першій підземній камері, відомій ще раніше, дослідники виявили залишки архітектурних елементів святині.
Питання поховань вірменської громади поки залишається відкритим. Ознак, які б однозначно це підтвердили, наразі не зафіксували.
Окремий шар історії пов’язаний із радянським періодом, коли собор використовували як музей атеїзму. Сліди цієї епохи теж опинилися під землею.
“Ми знайшли залишок від макета земної кулі. Напевно, це мало показувати, що Земля — кругла, і якими нібито помилковими були різні релігійні уявлення”, — розповідає Василь Тимків.
У ще одному приміщенні дослідники натрапили на два замуровані входи або виходи. За словами керівника КП “Пам’ять”, такі елементи можуть приховувати таємниці не лише XVIII століття.
“Представники органів НКВС так само пильнували ці всі підземні приміщення. Я маю на увазі, що крипти можуть ховати таємниці часу, ближчого до нашого. В останньому приміщенні, до якого ми добралися, є два замуровані входи чи виходи, які можуть до чогось іншого нас привести”, — зазначає Тимків.
За наявними планами, під храмом може бути ще п’ята крипта. Наразі її вхід замурований, тож працівники підприємства намагаються зробити невеликий отвір, щоб опустити всередину відеокамеру.
Виконавець науково-пошукових робіт Іван Князевич припускає, що знахідки можуть бути різними, але не очікує сенсацій.
“Всяке може там бути. Може, якась крипта, поховання. Ймовірно, якісь церковні речі там могли сховати, але це — радянське мурування, тому навряд чи є щось таке цінне”, — говорить він.
Окрему увагу привертає замурований хід у четвертій камері, який виходить за межі фундаменту церкви. Саме він може мати зв’язок із міськими підземеллями XVIII століття.
Василь Тимків не виключає, що цей шлях міг вести до оборонних споруд старого Станиславова.
“Собор будували, коли ще фактично існувала Станиславівська фортеця, і цілком ймовірно, що там можуть бути якісь певні виходи до підземель, що стосуються Станиславівської фортеці — тієї, якої вже на сьогодні фактично майже не залишилося”, — пояснює він.
Собор Покрови Пресвятої Богородиці має статус пам’ятки архітектури національного значення. За словами заступника начальника відділу охорони культурної спадщини міськради Ігоря Каюка, усі результати досліджень будуть внесені до офіційної документації об’єкта.
Храм зведений у стилі пізнього бароко з елементами рококо, а його крипти до цього часу залишалися майже недослідженими. Тривалий час вважалося, що підвал складається лише з одного приміщення.
Ігор Каюк звертає увагу, що нинішні отвори більше нагадують лази, зроблені вже у XX столітті.
“Зараз ці отвори більше схожі на лази «чорних археологів». Є припущення, що це робилося в радянські часи, коли існував музей атеїзму. Я думаю, що там може бути ще не одне приміщення”, — зазначає він.
За словами посадовця, мур Станиславівської фортеці проходив одразу за церквою, а поруч була вірменська брама. Саме тому подальше дослідження крипт може дати нові відомості про оборонну систему міста.
Для цього, наголошує Каюк, необхідно залучати професійних істориків і археологів, а також шукати грантове фінансування. Підземелля Вірменської церкви лише починають відкривати свої шари — і кожен новий метр може змінити уявлення про старий Станиславів.
