Наявність запису у трудовій книжці більше не гарантує автоматичне зарахування періоду роботи до страхового стажу для пенсії. Таку позицію виклав Верховний суд у справі №300/8132/23.
Рішення може змінити підхід до підтвердження пенсійного стажу для багатьох українців, чия трудова діяльність відображена лише у старих документах.
Суперечка навколо записів у трудовій
Історія почалася ще у січні 2023 року, коли чоловіку призначили пенсію за віком. До стажу було враховано роботу на малому підприємстві «Мішель» у період 1992–2003 років. Однак уже у вересні того ж року Пенсійний фонд скасував рішення, мотивуючи відмову кількома факторами:
- немає підтвердження стажу у системі персоніфікованого обліку;
- записи у трудовій викликають сумніви у достовірності;
- підприємство ліквідували у 2002 році, тоді як звільнення у книжці вказане у 2004-му;
- на печатці відсутній ідентифікаційний код.
Позивач наполягав, що трудова книжка є основним документом для підтвердження стажу, а працівник не відповідає за помилки в оформленні або несплату внесків роботодавцем. Перша та апеляційна інстанції підтримали його позицію.
Що вирішив Верховний суд
Верховний суд частково погодився з Пенсійним фондом. Суд наголосив:
- трудова книжка важлива, але не є єдиним доказом стажу;
- якщо записи викликають обґрунтовані сумніви, їх слід перевіряти додатковими доказами;
- розбіжності між періодом роботи та “життєвим циклом” підприємства потребують додаткового з’ясування;
- відсутність коду на печатці сама по собі не скасовує стаж, але у комплексі з іншими факторами може свідчити про помилки;
- сплата страхових внесків має принципове значення, а підтвердження можуть надати первинні бухгалтерські документи.
Таким чином, Верховний суд ухвалив:
- частково задовольнити касаційну скаргу Пенсійного фонду;
- скасувати рішення двох попередніх інстанцій;
- направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тепер остаточне рішення щодо зарахування стажу визначатиме суд першої інстанції, враховуючи усі обставини та додаткові документи, що підтверджують роботу та сплату внесків. Справа підкреслює, що довіра до записів у трудовій книжці не є абсолютною — важливим залишається комплексний підхід до перевірки фактів.


