Поки в мирних містах українці святкували Великдень, на фронті захисники тримали стрій. Бойовий медик Роман Дергун із позивним «Янкер», який служить на Запорізькому напрямку у складі 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, цього року вперше за три роки зустрів свято Христового Воскресіння не в окопі, а під дахом.
Роман родом із села Підлісся Загвіздянської громади на Івано-Франківщині. У Збройних силах України служить з 2022 року, є старшим бойовим медиком мінометної батареї 75 батальйону. За роки служби він пройшов через багато небезпек, і Великдень 2025 став для нього особливим моментом спокою — хоч і тимчасового.
«Паску освячували просто в машині, в корчах. Волонтери та рідні передали кошик з крашанками, ковбасою, грудинкою, сиром, маслом — усім, що є символом свята. Дуже вдячні за те, що про нас не забувають», — розповідає Янкер.
За його словами, навіть знайти вербу для Вербної неділі довелося проїхати чимало кілометрів, бо в місцевості, де базується підрозділ, вона не росте. Але попри труднощі, він вважає, що цього року йому пощастило: зустріти Великдень у хаті — вже щастя.
«Ідеально, якби цей день можна було провести вдома, з дружиною та донькою, в рідному храмі. Але нам, з окопів, миру поки що не видно. Тому жертвуємо найціннішим — часом з родиною. Сподіваюся, наступного року зустріну Великдень разом із сім’єю», — ділиться сподіваннями медик.
Роман Дергун неодноразово ділився своєю історією з журналістами. У 2024 році, під час короткої відпустки, він побував у Калуші на запрошення місцевого видання. Розповідав про те, як залишився в Україні, попри можливість залишитися в Норвегії, і чому, попри всі труднощі, вважає своїм обов’язком бути на передовій. Нагадаємо, що до лав ЗСУ його прийняли тільки після восьмої спроби.
У мирному житті Роман не називає себе військовим. Та для побратимів він — справжній герой, який рятує життя в найгарячіших точках. І для всіх нас — приклад відданості, людяності та любові до Батьківщини.
