Уже понад два роки родина з Калуша живе між надією та невідомістю. Роман Поташник, молодший брат Ольги Калин, зник безвісти під Бахмутом під час бою з «вагнерівцями». Родичі не втрачають віри, щодня моляться, створюють банери, проводять акції, аби світ не забував про тих, кого досі чекають.
Дитинство між Калушем і Польщею
Роман народився в багатодітній родині, виріс у Галицькому районі. Бабуся і два дідуся виховували хлопця в атмосфері патріотизму та любові до природи. Один із дідусів був вояком УПА й часто ділився фронтовими спогадами. Це й сформувало в Романа бажання бути корисним країні.
Після шостого класу Роман переїхав у Польщу до мами, рано почав працювати — переважно на будівництві. Саме там він навчився класти плитку, що пізніше допомогло йому й на війні.
«Це мій вибір»: добровільне повернення в Україну
У січні 2022 року Роман повернувся в Україну. Наступного дня після повномасштабного вторгнення 24 лютого — вже був у військкоматі з речами. Просив рідних не відмовляти й не проводжати — так було легше.
Сестра пригадує, що брат був кмітливим і швидко освоював військову справу. Завдяки знанню польської отримав позивний «Поляк». Служив у 63 ОМБр, воював на Миколаївщині, Херсонщині, під Снігурівкою. Потім — Бахмут. У бригаді згадують, що він був навідником і майстром на всі руки — окопи, бліндажі, побут.
Останній зв’язок і зникнення
Зв’язок з Романом обірвався 23 січня 2023 року під час бою на Донеччині. Уже через два дні родина отримала офіційне повідомлення про зникнення безвісти. Сестра здала ДНК, а ночами почала моніторити фото, відео та публікації в мережі. На одному з відео побачила знайомі очі та вії — він говорив польською про страти.
Пес Яша, сни й футболка з написом «Я тебе чекаю»
У Миколаєві Роман підібрав собаку, якого назвав Яша. Тварина залишилася живою і приходила до військових ще кілька разів після боїв. Дома на нього чекає інший Яша — кошеня, назване в його честь. Родина готується до зустрічі, Ольга має спеціальну футболку з його фото, переноску для кішки — і постійну молитву.
«Коли сниться, я завжди питаю: де ж ти був, Романе? І щоразу він мовчки переодягається у свою улюблену сорочку в клітинку. А я все одно вірю — він повернеться», — каже сестра.
Активність і пам’ять
Разом із родинами інших зниклих військових Ольга Калин бере участь у зустрічах, акціях, допомагає створювати банери, прапори, футболки з фото зниклих. У Калуші з ініціативи таких родин скоро відкриється Алея Віри та Надії — подібна вже існує в Чернівцях.
«Ми прагнемо, щоб пам’ятали не тільки про загиблих, а й про тих, хто досі на війні або в полоні. Щоб їх шукали, чекали й підтримували. Щоб не було відчуття, що вони — ніхто. Бо вони — наші герої», — підсумовує жінка.