Сполучені Штати розгорнули масштабний торговельний наступ, методично витісняючи українських експортерів кукурудзи з їхніх традиційних ніш. Це не просто ситуативне коливання цін, а стратегічна перебудова глобальних логістичних маршрутів.
Найбільш драматичні зміни відбуваються на ринку Євросоюзу, який є критично важливим для обох держав. Статистика невблаганна: протягом сезонів 2023/24 – 2024/25 американські постачальники наростили обсяги експорту до ЄС на 6,5 млн тонн. Водночас українська присутність на цьому ж ринку скоротилася на 7,5 млн тонн. Особливо відчутним є регрес у Португалії, Нідерландах та Італії.
Геополітичні угоди як інструмент домінування
Успіх американської агропродукції у 2025 – 2026 роках забезпечили не лише врожаї, а й системна робота уряду США над зняттям торговельних бар’єрів. Вашингтон закріпив свою присутність через низку міжурядових домовленостей:
- Японія взяла на себе зобов’язання закуповувати американську сільгосппродукцію на суму 8 млрд доларів щорічно.
- Південна Корея збільшила імпорт кукурудзи зі США більш ніж удвічі.
- У Південно-Східній Азії забезпечено безмитний доступ до ринку Індонезії та прямі контракти з Таїландом, В’єтнамом, Бангладеш, Філіппінами та Тайванем.
- Рамкова угода про “збалансовану торгівлю” з Євросоюзом фактично ліквідувала нетарифні перешкоди для поставок кукурудзи та біоетанолу.
«Нинішній зсув виглядає вже не сезонним коливанням, а структурною зміною торговельних потоків», – зазначає аналітик Вікторія Блажко.
На фоні втрат у Європі Україна намагається маневрувати. Певною мірою вдалося зберегти позиції в Ізраїлі, Південній Кореї, В’єтнамі та Іспанії, проте основним рятівним колом для вітчизняного експорту стала Туреччина.
Турецький фільтр: чому США не можуть зайти на ринок
Сьогодні Україна контролює близько 75% турецького імпорту кукурудзи. Це чи не єдиний великий майданчик, де американська конкуренція майже відсутня, проте причиною є не економіка, а сувора бюрократія. У Туреччині діє надзвичайно жорсткий контроль за генетично модифікованими організмами.
Станом на кінець 2025 року Анкара дозволила лише 36 специфічних ГІ-трейтів для кукурудзи та сої. Кожне судно проходить ретельну лабораторну перевірку. Якщо у вантажі знайдуть хоча б один несанкціонований генний елемент – партію негайно відхиляють. Оскільки американська кукурудза з високою ймовірністю містить заборонені в Туреччині ГІ-компоненти, експортери зі США просто уникають цього ринку через величезні ризики.
Таким чином, українська кукурудза тримається на плаву завдяки регуляторним обмеженням конкурента, тоді як на відкритих ринках США впевнено забирають частку України за допомогою довгострокових міждержавних контрактів.
