У селі Олієво-Королівка Івано-Франківської області розпочали наукове вивчення унікальної середньовічної пам’ятки — скельно-печерного монастиря з елементами оборонної архітектури. Дослідження проводять науковці Інституту історії, етнології і археології Карпат Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.
До складу експедиції увійшли доценти Борис Хруслов і Михайло Москалюк, фахівець Роман Кобильник. Роботою керує професор Микола Кугутяк.
Печеру вперше згадував у ХІХ столітті дослідник А. Грушецький, однак системного дослідження вона донині не мала. Наразі дослідники зосередились на скельному масиві довжиною 400 м і висотою до 40 м, розташованому в південній частині села — між Олієвом і Королівкою, у місцевості Підпечери над річкою Лозанівка.
Архітектура і обрядові елементи
Вхід до печери знайдено з північно-східного боку, на висоті 14 м. До нього ведуть п’ять кам’яних сходинок, а сам отвір має розміри 1×1,5 м. Вхід був перекритий дерев’яною конструкцією, сліди якої збереглися у вигляді вертикальних врубів.
Внутрішній простір печери має Г-подібну форму, характерну для середньовічних монастирів. Центральне приміщення завдовжки 5 м, завширшки 1,6 м і заввишки до 1,7 м. Одне з відгалужень простягається на 2 м. У стінах виявлено підтісування та ознаки штучного розширення.
Особливу цінність становлять культові елементи: у стіні — шліфована плита з гравіруванням хреста та двох постатей монахів, хрест із розширеними раменами та зображення, схоже на сцену Благовіщення. Ймовірно, ця частина слугувала каплицею для богослужінь.
Оборонні укріплення та другий рівень печер
На 7 м нижче від головної печери зафіксовано залишки оборонних конструкцій — два скельні виступи з великими врубами для дерев’яних перекриттів. Ще одне укріплення виявлено на рівні 9 м — вежа розміром 2,5×2,5 м з валом, що простягається на 9 м.
За 20 м у північно-східному напрямку виявлено ще одну печеру з вузьким проходом, яка йде вглиб скелі. Можливо, вона також була частиною монастирського комплексу.
Науковці дійшли висновку, що печерна обитель датується XII–XIV століттями та належить до типових пустельницьких монастирів, поєднуючи сакральну і оборонну функції. Вона є важливою духовною та історико-культурною пам’яткою регіону.
