У Калуській центральній бібліотеці імені Тараса Шевченка 13 травня відбулася презентація драматичної поеми “Ой не коси, бузьку, сіна…”, авторства Оксани Тебешевської. Літературна подія зібрала шанувальників слова, театру й історії, адже твір присвячений життєвому шляху та внутрішньому світу Василя Стефаника.
У своїй поемі Тебешевська зображує Стефаника не лише як класика української літератури, а насамперед як людину з чутливою душею, загостреним відчуттям правди і болем від пережитого. Символічна пісня про бузька, яку письменник пам’ятав із дитинства, стала назвою твору й відлунням материнської любові, яку він ніс у серці все життя.
Діалоги з уявними образами
Поема побудована як внутрішній монолог Стефаника з уособленими образами – Долею, Самотністю, Любов’ю, Мукою, Славою, Правдою та іншими. Ці розмови відкривають глибокий психологічний портрет митця, його тугу за мамою, спогади дитинства, біль втрат і тривогу сучасності.
«Мені ввижається моя найкраща мати», — говорить у поемі Стефаник. А з Долею він згадує перші душевні рани: «чорний світ», що «виріс з гнилої серцевини».
Театральна інтерпретація та відзнаки
Презентацію поеми супроводжувала театралізована сцена за її мотивами. Виставу підготував народний театр “Легенда” (керівниця Леся Піцик). На сцені ожили уособлення Долі, Дороги, Слави, Правди, а Василя Стефаника втілив Тарас Кіндюх. Кульмінацією виступу стала пісня “Ой не коси, бузьку, сіна…”, яку виконала Наталія Левінська разом з усіма учасниками дійства.
З вітальним словом до Оксани Тебешевської звернулися представниці місцевої влади — заступниці міського голови Надія Гуш і Наталія Кінаш, а також очільниця управління культури Любов Джуган. Вони вручили письменниці почесну грамоту та грошову відзнаку.
Про авторку
Оксана Тебешевська — заслужена вчителька України, членкиня Національної спілки письменників та краєзнавців, поетеса, просвітянка й активна громадська діячка. У 2025 році вона стала лауреаткою обласної премії імені Василя Стефаника в номінації “Популяризація творчості Стефаника”.
За словами авторки, вона йшла до образу Стефаника з дитинства — перечитувала все написане ним і про нього. Результатом цієї багаторічної внутрішньої подорожі стала її поетична візія, сповнена шани й глибокого розуміння душі великого письменника.
