Мер Харкова Ігор Терехов виступив із ініціативою радикального перегляду державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб. Він пропонує впровадити національну стратегію «єдиного маршруту», яка має витягнути мільйони людей із пастки соціальної незахищеності.
Ситуація з переселенцями в Україні залишається критичною. За наведеними даними, близько 64% ВПО наразі перебувають за межею бідності. Більшість цих людей повністю залежать від державних виплат, а знайти роботу їм заважає рівень безробіття, який у цій категорії значно перевищує загальнодержавні показники. Головна проблема полягає в тому, що допомога розпорошена між різними інстанціями, що змушує людей проходити справжні бюрократичні кола пекла.
«Для багатьох ВПО помилка в заяві, неповний пакет документів або «прийдіть іншим разом» – це не дрібниця, а додатковий стрес. Ризик залишитися без ліків, без оренди, без грошей на базові потреби. І це не лише ризик окремо взятої людини, це ризик і для держави – загроза поглиблення хронічної бідності, соціальної напруги та недовіри», – наголошує Ігор Терехов.
Соціальний менеджер як ключ до подолання системної кризи
Центральним елементом нової концепції має стати інститут соціальних менеджерів. Це фахівці, які супроводжуватимуть родину на кожному етапі інтеграції – від оформлення паперів до комунікації з відомствами. «Єдиний маршрут» передбачає таку структуру:
- Синхронізація всіх соціальних виплат і державних послуг в одну систему.
- Пріоритет на реальному працевлаштуванні переселенців.
- Запровадження індивідуального супроводу через соціальних менеджерів.
- Адаптація механізмів під потреби як прифронтових, так і тилових громад.
На думку мера Харкова, саме персональний навігатор у системі держпослуг дозволить уникнути розмитої відповідальності. Це найбільш людяний підхід, який мінімізує помилки та економить час людей, що і так втратили дім.
Окрім практичних кроків, пропонується і символічний жест – встановлення 25 лютого Днем внутрішньо переміщених осіб. Цю дату пропонують закріпити на найближчу п’ятирічку. Такий термін вважають достатнім, щоб розв’язати вузлові проблеми переселенців.
«П’ять років – достатній горизонт, щоби зробити все необхідне для того, аби в статусі внутрішньо-переміщеної особи більше не було потреби. За цей час люди мають або повернутися в безпечні громади, або повноцінно інтегруватися там, де вони живуть сьогодні – з роботою, житлом і впевненістю у завтрашньому дні», – резюмував Терехов.
Таким чином, головною метою реформи є створення умов, за яких статус ВПО зникне як такий, поступившись місцем повноцінному життю у нових або відновлених громадах.
