На Прикарпатті в скорботі прощаються з 35-річним Степаном Кузиком, воїном із позивним “Тихий”, який пішов боронити Україну від самого початку повномасштабного вторгнення. Його серце зупинилося 23 травня після тривалих наслідків поранень та стресу. Востаннє рідне місто Рогатин зустріне Героя 26 травня близько 16:00.
Про загибель захисника повідомила Рогатинська міська рада.
Звичайне життя, перерване війною
Степан Кузик народився 17 вересня 1989 року в селі Загір’я. Закінчив школу в Ходорові та Приозерному, отримав фах кухаря у Рогатинському державному аграрному коледжі. Працював на підприємствах, зокрема у фермерському господарстві “Агростандарт”, мав досвід заробітків за кордоном.
У 2010 році він одружився з коханою Мар’яною. Разом вони виховували двох дітей — сина Олександра і доньку Вікторію. Спокійне родинне життя зруйнувала війна.
На передовій з перших днів
У березні 2022 року Степан без вагань взяв повістку і вирушив на фронт. Служив молодшим сержантом, старшим стрільцем-оператором у складі стрілецької роти Збройних Сил України. Донеччина, Харківщина, найгарячіші точки передової — саме там пройшов його бойовий шлях.
Його побратими згадують, як Степан витягував із найнебезпечніших позицій тих, хто вже втрачав надію. У болоті окопів, під обстрілами, у найважчих умовах він залишався незламним другом і опорою для інших. Його називали життєлюбом, гідною людиною, яка вміла підтримати словом — а коли потрібно — просто мовчки бути поруч.
Останній бій без зброї
Проблеми зі здоров’ям накопичувались, але Степан ніколи не скаржився. Він зносив біль, втому, стрес і серцеві напади мовчки. 23 травня 2025 року його серце зупинилось у лікарні. Війна наздогнала його вже після бою, забравши найдорожче — життя.
“Сьогодні, 26 травня, орієнтовно о 16:00, місто Рогатин зустріне Степана Кузика востаннє. Із вдячністю, яку важко вмістити в слова. Не як просто сина, чоловіка чи батька. А як Воїна. Людину, яка поклала здоров’я і життя заради нас”, — зазначили в Рогатинській міській раді.
Кортеж із тілом Героя вирушить до його рідного дому в селі Приозерне. Громаду закликають зустріти захисника — з молитвою, мовчанням і пошаною.
Світла пам’ять тобі, Тихий. Дякуємо за життя, віддане Україні.
