Унікальну та надскладну операцію провели кардіохірурги Львівської обласної клінічної лікарні, щоб врятувати життя 36-річного Михайла Гулина з Івано-Франківщини. Через критичний розрив аорти лікарі були змушені повністю зупинити кровообіг, охолодити тіло до 15°C і зупинити роботу всіх органів на 1 годину і 20 хвилин. Пацієнт вижив і вже готується до виписки.
Початок історії — біль у нозі й грудях
Все почалося з різкого погіршення стану здоров’я після фізичного навантаження. Напередодні Михайло працював на городі, а вже наступного ранку відчув сильний біль у грудях, який згодом доповнився нестерпним болем у правій нозі. Медики з Городенки направили чоловіка до Івано-Франківська, де хірурги виявили тромбоз стегнової артерії. Попри проведену операцію, стан пацієнта лише погіршувався.
Життя на межі — діагноз, що не залишає шансів
Детальні обстеження виявили у Михайла критичне розшарування аорти — аневризма у найнебезпечнішому місці. Від розриву постраждала не лише висхідна частина аорти, а й дуга, через яку кров надходить до мозку. Пацієнта терміново перевезли до Львова, де за його життя взялися одразу кілька команд спеціалістів.
Боротьба за ногу — перша операція
Перед загальною операцією судинні хірурги під керівництвом професора Юрія Орла провели втручання для порятунку правої ноги. Розрив аорти перекрив кровопостачання кінцівки. Судинний протез дозволив подати кров з лівої стегнової артерії у праву, і кровообіг був частково відновлений. Біль зник, і чоловік знову зміг рухати ногою.
Кардіохірургічна операція — 7 годин на грані
На третій день після розриву аорти, коли ситуація загрожувала розвитком некрозу внутрішніх органів, Михайла взяли на основну операцію. Команда під керівництвом професора Любомира Кулика провела повне протезування двох ділянок аорти. Для цього організм пацієнта повністю знекровили, зупинили роботу органів і використали апарат штучного кровообігу, який забезпечував мінімальне живлення мозку. Температуру тіла охолодили до 15°C, щоб сповільнити метаболізм.
Під час операції виявилося, що розрив був більший, ніж очікували, тому замість одного, довелося ставити два окремих протези і зшивати їх між собою. Загалом операція тривала майже 7 годин, з яких 80 хвилин організм перебував без кровообігу.
Вижив і одужує
Незважаючи на критичний стан, Михайло добре переніс післяопераційний період. Сьогодні він самостійно ходить по палаті, підіймається сходами й готується до виписки. Його вдома чекає дружина і троє синів — найстаршому лише сім років, найменшому — 2,5.
“Я не просто хожу по відділенню — піднімався сходами на третій поверх. Уже цього тижня їду додому”, — розповів Михайло.
Його історія стала прикладом сили медицини, командної роботи та рішучості боротися до останнього шансу.
