За іконостасом старовинної церкви Успіння Пресвятої Богородиці, що на Прикарпатті, виявили приховане приміщення. У цій тісній кімнаті могли одночасно переховуватися до десяти людей. Настоятель храму Віктор Буянов припускає, що місце використовували під час повстанського руху. Вхід до схованки майстерно замасковано за правою нижньою іконою. Архітектура храму-корабля допомагає тримати це місце в секреті від сторонніх очей.
Оборонна функція сакральної споруди
Перші згадки про село Гринівка датуються 1706 роком. Отець Віктор переконаний, що вже тоді на пагорбі стояла церква. Вона витримала чимало лихих часів. Місцеві старожили неодноразово розповідали священнику про оборонне значення храму. Під час ворожих набігів селяни шукали тут порятунку та духовної сили.
Церква стоїть на підвищенні, а раніше її захищали дрімучі ліси та неглибокий рів із річкою. Це робило будівлю майже непомітною та неприступною для ворогів.
Священник опікується парафією останні двадцять років. Точний час зведення споруди залишається загадкою для істориків.
Цьогоріч у храмі провели реставраційні роботи. Під час ремонту виявили обгорілу деревину, що вказує на ймовірну пожежу в минулому. Обвуглений фрагмент вирішили залишити як свідчення історії.
Духовні скарби та відсутність світла
Церква належить до УГКЦ і зберігає давні реліквії. Архітектурне планування чітко вказує на присвяту Успінню Пресвятої Богородиці. Іконостас прикрашають старовинні образи з вицвілими від часу фарбами. Усередині панує особлива атмосфера.
Електрики тут не було ніколи. Навіть після загальної електрифікації села у 1960-х роках лінію до храму не підвели. Світло дає лише автентичне дерев’яне панікадило.
Зараз богослужіння проводять рідко. Храм відчиняють переважно на свято Успіння або під час похоронних процесій. Спільнота досі використовує давній цвинтар поряд.
Всередині чимало різьблених хрестів, кивотів та старих образів. Отець Віктор наголошує на великій духовній вазі цих виробів для громади.
Реставрація забутих образів
У церкві зберігаються дві ікони, датовані 1872 та 1885 роками. Ймовірно, їх перенесли сюди з іншого храму під час радянських переслідувань. Священник мріє відреставрувати ці намолені реліквії. Він планує згодом повернути їх до основного храму Вознесіння Христа.
Нещодавно великий храм поповнився ще однією знахідкою. Під час ремонту стін там випадково виявили заховану ікону Богородиці. Отець Віктор припускає, що її сховали від більшовиків.
Тоді окупанти вивезли всі святі образи, замінивши їх пропагандистськими плакатами. Віднайдена ікона викликала в громади справжній захват. Зараз до неї вже виготовили пару — образ Ісуса.
Релігійне життя у підпіллі
Попри жорсткі заборони, віра в селі ніколи не згасала. Жителька Гринівки Марія Гринів згадує, як у дитинстві ходила колядувати. Учителі суворо стежили за учнями та погрожували проблемами за релігійність.
Одного разу директор школи застав дітей під час Маланки. Він поставився до ситуації з розумінням і не став карати школярів. Проте партійна вчителька вимагала дисциплінарних заходів.
УГКЦ в часи СРСР діяла в підпіллі. Священники таємно здійснювали таїнства в приватних помешканнях. Люди потайки хрестили дітей та брали шлюб, оберігаючи свою віру від влади.
