У селі Боднарів Калуської громади вже три роки діє аматорський драматичний колектив, який об’єднав понад 20 місцевих акторів. Учасники — люди найрізноманітніших професій, а постановки — глибокі й зворушливі. За цей час театрали створили театралізовану Хресну дорогу, поставили три вистави, отримали звання «народного» та готують прем’єру про місцевого Героя Михайла Дяченка.
Про шлях до визнання, команду однодумців і натхнення розповіла художня керівниця колективу Надія Пукіш.
Початок великої справи
Надія Пукіш приїхала в Боднарів у січні 2021 року, після багаторічної роботи в районному будинку культури. Вже влітку того ж року організувала дитячий фестиваль-конкурс, а згодом – задумала поставити Хресну дорогу.
Постановка вимагала 22 учасників, здебільшого чоловіків. Не маючи ані костюмів, ані готових декорацій, Надія особисто вмовляла людей долучитися. Роль Ісуса довірили Романові Кандибі — звичайному мешканцю, який працює автомеханіком, але на сцені став уособленням Христа. Відтоді вже третій рік поспіль він бере участь у постановці.
Театр із серцем і благодійною місією
Ідея створити повноцінну виставу виникла випадково — під час колективного пікніка. Так народилася «Ніч перед Різдвом». Перший благодійний показ зібрав аншлаг — понад 250 місць у залі були зайняті, тож постановку повторили ще двічі. Виручені кошти (50 тисяч гривень) передали на лікування військового Андрія Бойчука, учасника «Ігор нескорених».
У 2024 році колектив поставив виставу «З вірою в перемогу» — драму про сучасну війну. На сцені виступив і сам Андрій Бойчук, який танцював на протезі. Глядачі плакали і аплодували стоячи. Також була презентована вистава про Тараса Шевченка, де образ Кобзаря майстерно втілив Святослав Жураківський.
Герої — поруч
Нині колектив працює над виставою про Героя УПА Михайла Дяченка та діяча ОУН Олександра Луцького. За словами Надії Пукіш, сценарій має не лише передати біографію, а й захопити глядача емоцією та глибиною.
Репетиції відбуваються без вихідних, іноді — до дев’ятої вечора. Але актори це сприймають із натхненням. Один із них — Іван Жураківський, працівник комунального підприємства, який уперше вийшов на сцену в 60 років і блискуче зіграв козака у «Ночі перед Різдвом».
Про людей, які творять театр
У трупі — представники різних професій: озеленювачі, заправники, автомеханіки. Гендерний склад – збалансований: у воєнній постановці грали по 10 жінок і чоловіків. Надія Пукіш каже, що кожен з них — унікальний:
«Дивлюсь в очі — вони горять. Вони не актори — вони більше. Вони — моє натхнення. А роль Ісуса? Ну хто, як не Роман, який машини ремонтує?»
Народний, але без назви
Колектив має офіційне звання «народного аматорського», але ще не визначився з назвою. Причина проста — репетиції, виїзди, костюми, декорації, благодійні збори. Часто витрати лягають на самих акторів. Проте громада не стоїть осторонь — допомагає і староста, і міська влада, і просто небайдужі мешканці.
У Боднарові театр — це більше, ніж театр. Це — спільнота, яка творить зміни, надихає і зцілює. І якщо хтось досі думає, що театр у селі — це щось дріб’язкове, варто хоча б раз побачити постановку Надії Пукіш і її команди. І вже тоді не залишиться сумнівів — мистецтво живе там, де його люблять.
