Майже три тисячі українців вже підтримали петицію Олександра Рагузова — батька полеглого бійця Дмитра Рагузова, який просить Президента України присвоїти його сину звання Героя України посмертно.
За словами батька, останній бойовий вихід Дмитра став прикладом рішучості, відваги і самопожертви. У жовтні 2024 року під час евакуації особового складу після ротації він повернувся на лінію зіткнення, щоб знайти зниклого бійця. Вивівши групу з 15 осіб через ліс уночі, уже з важкими пораненнями, Дмитро протримався 14 годин. Його серце зупинилось у шпиталі після перенесених ускладнень.
Історія життя і служби
Дмитро Рагузов народився 21 лютого 1999 року. У дитинстві він був допитливим і енергійним, навчався в калинівській ЗОШ №10, а пізніше здобув професію електрика у ВПУ №7. Працював охоронцем у мережі магазинів «Фора», де проявив себе відповідальним і дисциплінованим працівником.
У 2019 році Дмитро вступив до лав Національної гвардії України. Починав зі строкової служби у 27 Печерській бригаді, а вже наприкінці року підписав контракт. У березні 2020-го приєднався до батальйону імені Сергія Кульчицького. Виконував бойові завдання поблизу Світлодарської дуги на Донеччині.
Перший день повномасштабного вторгнення він зустрів у Києві. Разом із батьком став на захист столиці, зокрема брав участь у боях під Гостомелем і Борисполем. Після звільнення Київщини вирушив на схід, де продовжив службу на Луганщині.
Мужність на передовій
У лютому 2024 року Дмитро перейшов до 3-ї Бригади оперативного призначення НГУ «Спартан» у складі частини 3017. Вже за кілька днів був у Роботиному на Запоріжжі, а потім — на Харківському напрямку. Тут він служив бойовим медиком, евакуював поранених та надавав першу допомогу під вогнем. Одного разу, рятуючи побратима, сам потрапив під обстріл. Цей випадок став поштовхом до направлення Дмитра на навчання за кордон, де він пройшов курси з бойової медицини.
Після повернення в Україну Дмитро продовжив рятувати життя, а також допомагав як провідник при заміні особового складу. Під час бойового виходу в селі Журавльовка на Бєлгородщині 5 жовтня 2024 року його групу виявили російські FPV-дрони. Один з них вбив побратима, інший важко поранив Дмитра — ушкодження отримали плече, грудна клітка, легеня і ребра. Незважаючи на це, він сам собі надав допомогу і вивів усю групу в безпечне місце. Після 14 годин евакуації його госпіталізували. Руку врятувати не вдалося, але головне — всі його товариші залишились живі.
Зупинилось серце воїна
У ніч з 24 на 25 жовтня, після ускладнень, серце Дмитра не витримало. Йому було 25 років.
“Я довго вагався, чи варто про це писати. Але коли переконався, що це правда, не вигадка — зрозумів, що зобов’язаний подати петицію. Прошу кожного, хто вважає ці вчинки гідними найвищої нагороди, підписати її. Герої не вмирають. Слава Україні!” — написав у своєму зверненні Олександр Рагузов.
Станом на 26 травня петиція набрала майже 3000 підписів. Для її розгляду Президентом потрібно 25 000 голосів підтримки.
