Розтин тіла — це медичне дослідження після смерті, яке дозволяє встановити причину та механізм смерті, зіставити прижиттєві діагнози з морфологічними знахідками і оцінити якість наданої допомоги. У правовій площині він забезпечує докази для слідства і суду, у сфері громадського здоров’я — коректність статистики смертності та епіднагляду. Таке дослідження проводять за чіткими правилами, з фіксацією кожного етапу та відбором матеріалу для лабораторій, щоб висновок був максимально обґрунтованим і придатним для медицини та правосуддя.
Патологоанатомічний і судово-медичний розтин — різні цілі, різні завдання
Патологоанатомічний розтин виконує лікар‑патологоанатом у випадках ненасильницької смерті з медичною метою — встановити остаточний діагноз, зіставити клінічні дані з морфологією, виявити ускладнення лікування. Судово‑медичний розтин проводить судово‑медичний експерт у справах про насильницьку або підозрілу смерть, коли потрібні відповіді на процесуальні запитання слідства та суду.
Під час патологоанатомічного розтину можуть бути присутні лікуючий або черговий лікар, завідувач відділенням, інші фахівці. У судово‑медичному форматі — також слідчий, який відповідає за фіксацію і вилучення речових доказів. Комунікація з родичами щодо медичних висновків і оформлення лікарського свідоцтва про смерть відбувається в межах закладу охорони здоров’я або експертної установи згідно з процесуальними нормами.
- Патологоанатомія. Підтвердження або уточнення діагнозу, аналіз ускладнень терапії, зіставлення клініки та морфології.
- Судова медицина. Встановлення причини смерті, характеру і механізму ушкоджень, орієнтовного інтервалу смерті, відповідь на питання слідства.
Нормативні основи проведення розтину в Україні
Базовий акт — наказ МОЗ № 1877 від 06.09.2021, що затверджує Порядок проведення патологоанатомічного розтину. Чинна редакція від 12.08.2025 ураховує зміни наказом МОЗ № 946 від 05.06.2025. Закон визначає також загальні підстави обов’язковості та можливості відмови за відсутності підозри на насильницьку смерть. Для тканинного донорства діють спеціальні вимоги КМУ про вилучення і тестування тканин.
- Обов’язковість розтину: смерть у закладі охорони здоров’я, підозра на насильницьку смерть, невстановлений за життя діагноз, інфекційні хвороби або підозра, смерть під час чи після операцій, анестезії, інвазивних процедур, переливань, підозра на непереносимість препаратів, професійні шкідливості, акушерська смертність, мертвонароджені та новонароджені, випадки, що потребують судово‑медичного дослідження.
«Усі тіла померлих у лікарнях, як правило, підлягають розтину, скасування можливе головним лікарем лише у надзвичайних випадках».
Направлення на розтин і медична документація
Маршрут документів типовий: до тіла додають медичну документацію з позначкою «На розтин» і передають у патологоанатомічне відділення або бюро. Патологоанатом починає дослідження тільки після вивчення первинної документації. За підсумком формується протокол, а діагноз вноситься до медичної карти.
Карти стаціонарних хворих, померлих у другій половині попередньої доби, мають бути доставлені до бюро не пізніше 9:00 наступного дня. Медична карта з внесеним патологоанатомічним діагнозом повертається до архіву впродовж 5–7 діб, якщо не потрібні додаткові дослідження.
Зовнішній огляд тіла перед розрізом
Перед розкриттям проводиться повний зовнішній огляд із фотофіксацією, вимірюваннями та описом ознак і ушкоджень. На цьому етапі можливий первинний відбір біоматеріалу для токсикологічних і біохімічних аналізів, а в окремих практиках — попередня візуалізація (наприклад, КТ) для уточнення причин смерті до інвазивних дій.
- Ідентифікаційні ознаки: татуювання, рубці, особливості анатомії, одяг і речі.
- Фото- та відеофіксація. Зняття вимірювань, опис положення тіла і забруднень.
- Первинні відбори: кров, сеча, склоподібне тіло для токсикології та біохімії.
- За потреби — огляд на КТ перед інвазивним етапом.
Хірургічні етапи аутопсії: доступи, порожнини, кісткові структури
Типовий розріз шкіри — Y‑подібний: від ключиць або вилиць до груднини і далі середньою лінією до рівня таза. Після відсепаровування м’яких тканин оголюють структури шиї, грудної клітки та живота.
Грудну клітку відкривають шляхом розсікання ребер з обох боків і зняття передньої стінки. Оглядають серце, легені, великі судини, стан плеври.
Черепну порожнину розкривають пилкою по вінцевій лінії, мозок вилучають для макроогляду і подальшого відбору зразків на гістологію або інші дослідження.
Дослідження органів і відбір матеріалу для гістології та токсикології
Евісцерацію виконують переважно методом Летюло — видаляють органи єдиним блоком від язика/глотки до прямої кишки для повного простеження анатомічних зв’язків. Далі проводять макроопис, зважування, серійні розрізи та прицільний відбір у фіксатор. Окремі проби залишають нативними для мікробіології чи токсикології.
- Зіставлення даних. Карти та первинні знахідки, планування відборів.
- Зважування органів. Блоки, опис локальних вогнищ і ушкоджень.
- Відбір «шматочків». Через усі шари з межовими зонами у 10% нейтральний формалін; маркування та направлення на гістологію.
- Зберігання/передача. Нативний матеріал для бактеріології та токсикології.
Якщо під час патологоанатомічного розтину виявляють ознаки насильницької смерті, дослідження негайно зупиняють, тіло і матеріали зберігають, повідомляють керівництво і поліцію та переводять випадок у формат судово‑медичного дослідження.
Розтин у межах судово-медичної експертизи: взаємодія зі слідством і речові докази
Слідчий забезпечує присутність і процесуальну фіксацію. Перед розтином описують одяг і вміст кишень, ідентифікаційні ознаки, усе потенційно доказове маркують і передають за протоколом із внесенням до ЄРДР. Лінія комунікації між експертом і слідством охоплює постановку запитань, відбір зразків, проміжні й кінцеві висновки.
Під час розтину вилучають кулі, уламки, інші сторонні тіла з анатомічною локалізацією, фіксують сліди травми, ознаки асфіксії або отруєнь, орієнтовний інтервал настання смерті. Марковані об’єкти передають слідству з дотриманням «ланцюга збереження».
- Опис і фотофіксація. Одяг, речі, сліди.
- Маркування і пакування. Речові докази окремими пакетами.
- Вилучення. Проєктилів і фрагментів з анатомічною прив’язкою.
- Передача. Під розпис із відображенням у процесуальних реєстрах.
Розтин тіла донора і взаємодія з трансплантологією
Розтин тіла донора‑трупа проводять обов’язково з урахуванням інформації про вилучені анатомічні матеріали й вимог інфекційної безпеки. Порядок узгоджують із керівником бригади вилучення. Розтин починають лише після подання у відділення форми № 003/о з відміткою про факт вилучення. Ці дані фіксують у протоколі патологоанатомічного дослідження. Для скринінгу гемотрансмісивних інфекцій зразки крові відбирають до смерті або якомога раніше після, але не пізніше 24 годин. Передача тіла відбувається після ушивання розрізів і туалету тіла.
- Документи: форма № 003/о, акт(и) про вилучення анатомічних матеріалів; позначки у протоколі розтину.
- Інфекційна безпека: узгодження з бригадою вилучення, скринінг крові, контроль контамінації матеріалів.
- Організація: ушивання, туалет, оформлення видачі тіла родині після завершення усіх дій.
«Деперсоніфіковані матеріали розтинів, парафінові блоки й препарати можуть використовуватися у науці та навчанні за погодженням комісії з етики та згоди законного представника».
Протокол розтину, формулювання діагнозу і лікарське свідоцтво про смерть
Протокол включає макроопис органів і порожнин, таблиці мас, додаткові дослідження, гістологічні номери й формулювання висновків. Патологоанатомічний діагноз вноситься до медичної карти. Після цього оформлюють і видають лікарське свідоцтво про смерть за формою № 106/о для реєстрації у ДРАЦС.
Усі стадії — від зовнішнього огляду до комплексної оцінки макро‑, гісто‑ та додаткових даних — прописані в Порядку, що забезпечує єдиний підхід і простежуваність висновків.
- Макроопис. Зведені таблиці вимірів.
- Патологоанатомічний діагноз. Причинно‑наслідковий ланцюг.
- Висновок. Безпосередня причина смерті та фонові стани.
- Передача. Карта до архіву у встановлені строки.
Відмова від розтину: коли допустима і які винятки
Близькі родичі можуть письмово відмовитися від розтину, а також враховується задокументоване волевиявлення померлого. Така відмова можлива лише за відсутності підозри на насильницьку смерть. Водночас є перелік випадків, коли розтин є обов’язковим і скасуванню не підлягає.
- Випадки обов’язковості: смерть у закладі охорони здоров’я, підозра на насильницьку смерть, інфекційні хвороби/підозра, інвазивні втручання, операції, анестезія, переливання, підозра на непереносимість препаратів, професійні шкідливості, акушерська смертність, мертвонароджені та новонароджені, ситуації, що потребують судово‑медичного дослідження.
Вид розтину визначається обставинами смерті та метою — медичною чи правовою. Порядок регламентують чинні акти МОЗ і КМУ. Технічні етапи, робота лабораторії та взаємодія зі слідством забезпечують доказовість для клініки, статистики й правосуддя.
